Що таке дитячий церебральний параліч (ДЦП)

В Україні ДЦП діагностовано більш ніж у 30 000 дітей. Синдроми патології проявляються ще до 2-х років. Остаточний діагноз базується на клінічних даних. Патологія проявляється по-різному: деякі дітки можуть ходити без чужої допомоги, іншим необхідна підтримка, третім потрібна спеціалізована допомога і постійна опіка.

img
Але кожній дитині з будь-якою формою патології потрібен ретельний і стабільний догляд і спостереження у фахівців. Що раніше почати лікування, то ефективнішим буде результат. При цьому починати превентивну терапію потрібно під час вагітності – охороняти фізичне і психологічне здоров’я майбутньої матері.

Що таке ДЦП?

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це захворювання головного мозку, яке виникає через його недостатній розвиток або пошкодження під час вагітності чи під час пологів. ДЦП проявляється порушеннями рухової системи, розладами мовлення та психіки.

Причини ДЦП

Причини класифікують за трьома видами: чинники, що вплинули під час вагітності, під час пологів і в дитинстві.
Загрози для появи патології в період вагітності:
  • генетичні мутації;
  • інфекційні хвороби матері;
  • гіпоксія (дефіцит кисню) плода;
  • вроджені вади розвитку.
До факторів ризику відносять:
  • різна група крові або резус фактор у матері та дитини;
  • багатоплідна вагітність;
  • серйозні хронічні хвороби матері та професійні захворювання, пов’язані з роботою;
  • шкідливі звички, такі як куріння, алкоголізм і наркоманія;
  • фактори навколишнього середовища: умови життя матері, екологія.
Фактори ризику не обов’язково призведуть до порушення, але покликані насторожити батьків.
Причини, які можуть вплинути на розвиток ДЦП під час пологів:
  • складні або передчасні пологи;
  • надлишкова або недостатня маса тіла новонародженого;
  • тазове передлежання плода;
  • родові травми.
Причини, які можуть вплинути після народження:
  • жовтяниця тяжкого ступеня;
  • гостре порушення мозкового кровообігу;
  • травми головного мозку;
  • інфекційні захворювання головного мозку;
  • патології крові.

Як проявляється ДЦП?

Синдроми проявляються анатомічно та клінічно.
До анатомічних проявів відносять:
  • деформацію шлуночкової системи мозку;
  • зміщення мозкових структур;
  • патологію судинної мережі;
  • мікроцефалію;
  • недорозвинення півкуль і мозочка.
До клінічних:
  • порушення рухових функцій: здатність тримати голівку, сидіти, стояти, повзати і ходити;
  • повільний і нерівномірний характер психологічного розвитку;
  • розлад уваги та пам’яті;
  • пасивність, нерішучість, лякливість, боязнь темряви, гучних голосів, залежність від настрою оточуючих;
  • розлад сну.
ДЦП здебільшого діагностують у дітей віком від року до двох. У перші місяці можна проводити неврологічне обстеження та застосовувати новітні методи діагностики, щоб визначити ризик розвитку, і за наявності такого, розпочати попереджувальні заходи.
Що раніше діагностувати патологію, то швидше можна розпочати коригувальні методи для поліпшення здоров’я, скоригувати руховий і психомовленнєвий розвиток дитини.
Існує кілька форм ДЦП:
  • геміплегічна. Рухові односторонні порушення – найчастіший вид ДЦП. Найчастіше виникає через пошкодження мозку. Уже на першому місяці життя можна помітити, що ручка і ніжка з одного боку рухаються менше. Такі діти пізніше сідають, насилу стоять і ходять;
  • диплегічна. Часткова або повна відсутність рухових функцій. Дитина відстає у фізичному розвитку, пізніше починає стояти і ходити. Важливо зазначити, що найчастіше патологія зачіпає тільки фізіологію, інтелект дитини розвивається так само, як у звичайних дітей;
  • гіперкінетична. Проявляється насильницькими рухами, порушенням м’язового тонусу, психіки, мовлення і слуху;
  • подвійна геміплегічна. Розлади зачіпають ноги і руки;
  • атонічно-астатична. Проявляється порушенням координації рухів і рівноваги. У ранньому віці спостерігається м’язова гіпотонія та затримка психомоторного розвитку. Після хвороба порушує рівновагу, координацію рухів, часто діагностують ЗПР.

Як допомогти дитині з ДЦП (лікування/реабілітація/корекція)

Для діагностування необхідне МРТ голови та спеціальне дослідження, щоб виключити спадковий, метаболічний або неврологічний розлад. Лікування залежить від форми хвороби. На ефективність терапії впливає своєчасне звернення, послідовність і тривалість.

Щоб дитина змогла повноцінно навчатися і була соціально адаптованою, потрібно компенсувати ступінь порушення психічної діяльності.

Рекомендовано починати лікування в ранньому віці, навіть якщо це запобіжні заходи, і продовжувати, якщо патологія буде діагностована. Важливо не переривати лікування навіть якщо не спостерігається особливий ефект.

Найголовніше під час лікування ДЦП домогтися максимального рівня самостійності. Якщо вчасно почати і ретельно дотримуватися плану лікування, то дитина з ДЦП зможе жити практично нормальним життям.
У комплекс лікування входить:
  • фізіотерапія і реабілітаційна терапія, мета яких розтягувати і зміцнювати м’язи, закріплювати корисні рухові навички;
  • кінезіотерапія;
  • ерготерапія;
  • корсети або ортези, щоб обмежити активні рухи;
  • медикаменти або хірургічне втручання;
  • допоміжні пристрої.
Важливо розуміти, що терапія потрібна не тільки дитині, а й батькам. Для мами і тата дитини з ДЦП важливо прийняти психологічну допомогу, щоб скорегувати почуття провини, гніву, заперечення.
Досягти максимального потенціалу дитині з ДЦП допоможуть стабільний продуманий батьківський догляд і допомога спеціалізованих закладів.
Логоінтенсив