Вікові норми розвитку мовлення

Період від народження до 1 року

Основою для розвитку мовлення для малюків стає емоційний інтерес до світу, взаємодії з дорослими та вибіркове сприйняття того, що говорять оточуючі. Немовлята швидко починають відокремлювати голоси матері, батька від інших звуків, прислухаються до них, а інші можуть ігнорувати, при цьому сенс сказаного їхній мозок не сприймає. Натомість немовлята дуже чутливі до інтонацій.

Перші ознаки вокалізації (гуління) проявляються у 2-3-місячному віці, коли малюк починає агукати. Цей етап необхідний, щоб мовленнєвий апарат підготувався до вимови надалі зв’язних звуків і контролю тону та гучності власного голосу. Наступні кілька місяців діти намагаються повторити рухи рота дорослих, а з півроку починається етап белькотіння, коли вони намагаються вимовляти перші склади, наприклад, ба-, ма-, а також звуки, що повторюються, “ммм” і “ссс”. Дитячий лепет рясніє різноманітними комбінаціями, кількість яких постійно зростає, і до 12 місяців дитина вже може імітувати покашлювання, створювати ланцюжки складів і розпізнавати прості фрази та найменування окремих предметів.

У нормі до кінця першого року життя ваш син чи донька повинні вміти:

• керувати своєю інтонацією;
• розуміти прості звернення, наприклад, “йди до мене”;
• розпізнавати заборони і дозволи;
• орієнтуватися в часто повторюваних виразах на кшталт “бувай-бувай”;
• реагувати, коли його або її кличуть на ім’я.

Почати турбуватися, що мовлення розвивається у сповільненому темпі, слід, якщо:

• малюк мовчить або довго вимовляє тільки незв’язні звуки замість того, щоб формувати склади;
• відсутня реакція на звернення на ім’я;
• не відбувається спроб імітувати мовленнєві дії;
• ігноруються прості голосові команди;
• немає реакції на звернення матері.

Причини відхилень можуть бути пов’язані з різними факторами, починаючи від родової травми, закінчуючи патологіями слухового апарату, коли малюк просто не чує, що йому говорять. Визначити джерело проблеми і підібрати адекватну терапію допоможе фахівець. Для уточнення діагнозу можуть знадобитися додаткові дослідження.

Період з 1 до 2 років

На другому році життя мовлення розвивається дуже швидко. Освоївши базові навички, малюки поступово переходять до формування слів, словосполучень, починають виділяти їх інтонацією для вираження прохання, вимоги або повідомлення. Мімічні наслідування і жестикуляція стають не такими вираженими, але істотно розширюється словниковий запас, який до дворічного віку досягає 300-400 слів. Поступово відбувається практично повний перехід на мовний формат спілкування.

Важливою особливістю є те, що діти в цей період дуже багато розуміють, але не про все здатні виразно розповісти. З кожним днем звуки стають різноманітнішими, а до 18 місяців більшість можуть сформувати речення з 2-3 простих слів.

У нормі малюки 1-2 років повинні:

• без проблем розпізнавати і називати членів сім’ї на імена;
• розуміти прості прохання, наприклад, “дай мені іграшку”;
• вживати в мовленні не тільки іменники та прийменники, а також дієслова;
• висловлювати свої думки та бажання за допомогою словосполучень і коротких речень;
• розуміти суть легких ілюстрованих оповідань;
• вкладати в слова емоції, змінюючи тон, тембр і гучність голосу.

Цілком припустимим вважається періодичне повторення поставлених запитань – так ваш син чи донька може показувати, що хоче уваги. Загалом, у цей часовий проміжок малюків надзвичайно цікавить можливість спілкування, нехай навіть дорослі не можуть зрозуміти всього, що вони говорять через нечіткість вимови та швидкий темп мовлення.

На консультацію до логопеда має сенс записатися, якщо:

• дитина не переходить на словесне спілкування, обмежуючись жестами та мімікою;
• не розвивається здатність зв’язного мовлення;
• відсутнє розуміння елементарних команд і прохань;
• словниковий запас не розширюється;
• мова не забарвлена емоційно та інтонаційно.

Період з 2 до 3 років

З досягненням дворічного віку діти починають активно розширювати словниковий запас, який досягає до трьох років приблизно 1,5 тисячі слів. Їм стає набагато простіше орієнтуватися в тому, що говорять оточуючі, а також формується здатність говорити про себе в першій особі.

Серед інших особливостей цього періоду з позиції розвитку мовлення:

• з’являються більш довгі та розгорнуті речення, причому цілком нормальним є велика кількість граматичних помилок;
• в ігровому процесі малюк починає спілкуватися сам із собою, оцінюючи свої дії;
• у багатьох дітей починається етап “чомучки”, коли вони ставлять величезну кількість запитань (причому далеко не завжди вислуховують відповіді);
• виникає інтерес до картинок і книжок – на зображеннях дитина вже здатна знайти знайомі предмети, тварин тощо, а улюблену казку просить читати по кілька разів;
• з’являється здатність розуміти не тільки прості, а й двоступеневі прохання з умовами (наприклад, зроби щось, тоді отримаєш іграшку).

Порушенням не вважається, якщо якісь звуки дитина вимовляє в пом’якшеному варіанті, наприклад, “масінка” або “козя”, або змінює важкі звуки на прості, замінює одним приголосним інші. Також деякі діти під час прослуховування віршів люблять повторювати останні склади.

Дійсно занепокоїтися батькам варто, якщо дитина:

• говорить про себе в третій особі;
• не намагається імітувати незнайомі для неї слова та словосполучення;
• часто використовує аморфні слова, спотворюючи їхнє значення;
• не вимовляє дієслів;
• висловлюється простими словосполученнями, не формуючи речень;
• у процесі вокалізації висовує між зубами кінчик язика, що провокує “хлюпання” і носову вимову слів;
• кардинально змінює граматичне оформлення речень.

Період із 3 до 4 років

Діти трьох-чотирьох років починають уживати в мовленні складнопідрядні та складносурядні речення, причому значно зменшується кількість граматичних помилок. Хоча вимова звуків не є ідеальною: превалюють м’які та тверді, а ось сонорних і шиплячих вони вживають по мінімуму (але вимовляють їх правильно, без пом’якшення). Порівняно з більш ранніми періодами фрази стають більш різноманітними, використовуються майже всі частини мови (дієслова, прикметники, займенники, іменники тощо). Кількість уживаних слів зростає до 2 тисяч, причому серед них обов’язково присутні ті, що позначають час і простір, наприклад, завтра, скоро, тут тощо.

Малюк розвивається нормально, якщо:

• уміє сприймати і зв’язно описувати те, що бачить наживо або на картинках;
• формує речення з п’яти-шести слів;
• здатен ділити речі та явища на групи, називати ознаки (хоча б 1) предметів;
• знає ключові назви дій людей і звірів, наприклад, каже, що лев сидить, людина ходить тощо;
• легко вимовляє своє ім’я, прізвище та по батькові;
• повторює за дорослими пісні та дитячі вірші;
• запам’ятовує, що йому розповідають, і може зробити переказ, нехай навіть не зовсім у правильній послідовності;
• контролює гучність мовлення залежно від ситуації, наприклад, може розмовляти тихо, якщо тато чи мама спить, або підвищувати голос, якщо його не чують.

Ознаками мовленнєвих порушень у три-чотирирічному віці є:

• нерозбірливість мови;
• використання тільки простих речень із кількох слів;
• невміння виконувати команди;
• надмірне слиновиділення;
• замкнутість – до фахівців однозначно слід звернутися, якщо син чи донька уникає спілкування з іншими малюками, не годує ляльку, не реагує на слова оточуючих, включно з батьками;
• неспокійна поведінка, розгойдування тулубом у сторони;
• нездатність керувати швидкістю мовного потоку – дитина може говорити дуже повільно або навпаки “ковтати” слова;
• велика кількість фрагментарних і незавершених слів, наприклад, “ді” замість “йди”, “па” замість “тато”, “дека”, а не “дівчинка”;
• постійні повторення чужих слів і фраз (зокрема з мультиків і кінофільмів) замість власних.

На цьому етапі дефекти мовлення починають чинити сильну негативну дію на психоемоційний стан дитини, тому в жодному разі не можна вважати, що все минеться само собою. Допомогти зможе тільки хороший логопед, іноді додатково потрібна консультація психолога, невролога та інших вузьких фахівців.

Період з 4 до 5 років

Для батьків цей період буває особливо складним, оскільки зі збільшенням словникового запасу (до 5 років він досягає 2,5-3 тисяч слів) у дітей виникає величезна кількість запитань. І якщо раніше відповіді для них не мали принципового значення, то тепер вони все докладно вислуховують і просять дати додаткові уточнення. З кожним тижнем мовлення стає різноманітнішим, використовуються узагальнення і складні конструкції, тоді як перестановок складів і слів у реченні стає все менше. Паралельно малюк вчиться мислити логічно і починає активно прагнути до самостійності. Тому нерідко діти такого віку вільно підходять до дорослих (не родичів) або інших малюків, щоб про щось їх запитати.

Характерною особливістю є видозміна слів відповідно до їхнього значення, приміром, замість лейкопластиру вони можуть сказати клейкопластир, адже він же призначений для склеювання.

Серед обов’язкових для 4-5-річного віку вмінь варто відзначити:

• побудову складних речень із 8 слів;
• точність вимови та логічна послідовність слів у кожній фразі;
• здатність знайти предмет за описом;
• вміння трансформувати слово у форму множини;
• комунікабельність, уміння вести змістовну бесіду на різні теми;
• здатність назвати свої ПІБ, вік і місто;
• покращення навички переказувати зміст оповідань;
• запам’ятовування та виконання віршиків і пісеньок;
• усвідомлення різниці будови людини і тварини;
• уміння орієнтуватися в часі та відповісти на запитання з приводу того, що трапилося раніше, наприклад, куди і з ким малюк ходив на прогулянку.

Проявами відхилень для діток 4-5 років слід назвати:

• невеликий словниковий запас;
• відмова від спілкування з однолітками;
• погана пам’ять;
• неправильна вимова звуків і заміна одних звуків іншими;
• використання жестів замість слів;
• нерозуміння і невикористання займенників у мовленні;
• відсутність здатності ставити запитання і відповідати на них;
• беземоційність і невиразність мови.

Період з 5 до 7 років

Приблизно з п’ятирічного віку, дитину починають поступово готувати до вступу в перший клас, і особливу увагу необхідно приділити мовленнєвому розвитку.

До найважливіших змін, які відбуваються з 5 до 7 років, належать:

• збільшення словникового запасу до 3500 слів;
• активне освоєння стійких виразів;
• відпрацювання навичок правильної побудови речень;
• освоєння алфавіту та базових навичок читання (можна практикуватися одразу кількома мовами, оскільки дитячий мозок надзвичайно добре сприймає нову інформацію);
• часті роздуми на тему значень, змін і принципів використання слів;
• розвиток логічного мислення, пам’яті, уважності та інших когнітивних функцій;
• емоційне забарвлення і поліпшення якості мовлення;
• освоєння навичок ведення діалогу та монологу;
• здатність говорити з виразом;
• наявність у пам’яті запасу віршів і пісень.

Причинами для звернення до фахівця з корекції мовлення можуть бути:

• нездатність малюка назвати своє ім’я, адресу, вік, імена батьків, бабусь і дідусів;
• нерозуміння відмінностей між спонукальними, розповідними та питальними реченнями;
• відсутність правильної вимови і грамотності мови, зайва артикуляція;
• недостатній запас слів і нерозуміння їхніх значень;
• занадто швидка або навпаки повільна вимова;
• заїкання, вимова слів по складах – скандування;
• невміння переказувати тексти, запам’ятовувати інформацію.

Правильний розвиток мовлення – основа формування гармонійної особистості. Процес набуття дитиною необхідних навичок відбувається в певній послідовності, до того ж для кожного віку є норми, відхилення від яких свідчить про необхідність додаткових занять удома та звернення до фахівців.

Ігнорування проблем може призвести до серйозних негативних наслідків: уповільнення інтелектуального розвитку, складності адаптації в соціумі, психологічного дискомфорту тощо. За появи симптомів ЗПМРР, ЗРРР, РАС і алалії необхідно якомога швидше почати займатися з логопедом, причому що раніше почнуться заняття, то кращими будуть результати. Практика показує, що після досягнення 5-річного віку скорегувати грубі мовні дефекти повністю проблематично.

Велику роль відіграє також всебічна підтримка дитини – якщо хочете, щоб малюк швидше почав розмовляти правильно, вам потрібно не тільки вчасно прийти на прийом до логопеда, а й пояснити дитині, навіщо це потрібно, а надалі дотримуватися рекомендацій педагога та регулярно тренуватися з малюком удома. Комплексний підхід до відновлення нормального мовлення та своєчасне реагування на відхилення дають змогу досягти позитивного результату.