Причини мовленнєвих порушень у дітей

Група органічних причин. Якщо в дитини виявлено порушення мовлення, то батьків природно цікавить питання – чим це викликано. Особливо, якщо у родичів немає і ніколи не зустрічалися подібні патології.

Порушення мовлення в дітей може викликати низка чинників, як зовнішніх, так і внутрішніх.

img

Органічні причини мовленнєвих порушень

Мовні порушення можуть розвинутися через 4 органічні чинники.
Внутрішньоутробні патології
Патологія розвитку плода. Найуразливіший період – перший триместр вагітності, коли може пошкодитися або недостатньо розвинутися центральна нервова система.

  • кисневе голодування плода. Це може статися через токсикоз, нефропатію, загрозу викидня, патологію плаценти, підвищений артеріальний тиск і соматичні хвороби матері;
  • різні вірусні інфекції, на які хворіє мати під час вагітності;
  • падіння, удари або травми, особливо ділянки живота;
  • якщо групи крові мами і дитини не сумісні;
  • недоношеність або переношеність;
  • куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин у період вагітності;
  • приймання деяких лікарських препаратів, серед яких антиракові антибіотики, ототоксичні медикаменти, непрямі антикоагулянти й антидепресанти, прийняті на ранніх термінах вагітності;
  • спроба аборту;
  • професійні шкідливі фактори, такі як перенапруження, робота з хімікатами або випромінюванням;
  • стрес матері, через який у плода може виникати кисневе голодування.
Спадкова схильність
Будова мовного апарату передається від батьків:

  • неправильний прикус;
  • схильність до неправильної будови м’якого і твердого піднебіння;
  • специфічність розвитку мовних зон кори головного мозку.
Заїкання також може передаватися генетично.
Якщо один із батьків заговорив пізно, це може повторитися вже в його дитини.
Вплив спадковості може бути різним у кожному випадку, повністю цей фактор не варто виключати.
Шкідливості родового періоду
Порушення під час пологів можуть стати причиною дитячого порушення мовлення. Серед них виділяють:

  • родові травми з внутрішньочерепними крововиливами;
  • асфіксію – нестачу кисню для мозку, наприклад, через задушення пуповиною;
  • дуже малу (менше 1,5 кг) вагу новонародженого та посилену реанімацію;
  • низький бал за шкалою Апгар (так оцінюють стан одразу після народження).
Захворювання перших років життя
Деякі хвороби, на які дитина перехворіла в ранньому віці, можуть негативно впливати на розвиток мовлення:

  • інфекції, вірусні хвороби, менінгіт, менінгоенцефаліт можуть пошкоджувати центральну нервову систему, порушувати слух;
  • травми головного мозку, що спричиняють внутрішні крововиливи;
  • травми лицьових кісток;
  • затяжні застуди, запалення середнього та внутрішнього вуха, які можуть порушувати слух, а тому впливати на розвиток мовлення;
  • ототоксичні антибіотики, що порушують слух.

Функціональні причини порушення мовлення

На розвиток мовлення дитини також впливають зовнішні обставини.
Що може стати причиною мовленнєвих порушень:
  • погані соціально-побутові умови життя, що спричиняють педагогічну занедбаність, затримку психічного розвитку. Щоб дитина вчасно почала розмовляти, вона має постійно чути чуже мовлення – батьків або інших родичів. Особливий вплив має мама, яка розповідає, пояснює, показує та знайомить дитину з навколишнім світом;
  • соматична ослабленість. Ослаблені, через тривалі хвороби діти, часто починають говорити пізніше;
  • психологічні травми. Якщо дитина пережила стрес, сильно злякалася чогось або перенесла психічні хвороби;
  • порушення мови в оточення. Чуючи неправильну мову, дитина може й сама почати наслідувати прискорений темп мовлення, неправильну вимову звуків і навіть заїкання.

Рекомендації батькам

7 порад для батьків, як вони можуть зробити корекційну терапію ефективнішою.
Допомагати дефектологу та логопеду. Для успіху корекційних занять потрібна дисципліна: правильний режим дня дитини, убезпечення її від емоційних потрясінь. Не варто говорити при дитині про її дефекти мовлення та показувати їх стороннім.
Водночас важливо підтримувати спілкування дитини з однолітками, які розмовляють правильно, але не допускати, щоб хто-небудь передражнював її мову.
Розмовляти з дитиною потрібно неквапливо, м’яко і спокійно.
Малюк або малятко має жити в обстановці душевного спокою, не перевтомлюватися. У жодному разі не дозволяти дитині дивитися страшні жорстокі фільми або слухати страшні історії.
Прекрасний ефект має читання дитині віршів і казок, спів добрих дитячих пісень.
Важливий правильний розпорядок дня. Прийом їжі, домашні завдання, ігри та сон мають бути за розкладом.
Надлишкову енергію дитина повинна витрачати на фізичні вправи – бігати, стрибати, гуляти на свіжому повітрі. Корисні щоденна дитяча зарядка і розумне загартовування.
Мовлення дитини до 6 років особливо вразливе і тендітне, легко може порушуватися через перераховані негативні чинники.
У дошкільний період малюк або малятко переживають кілька критичних етапів розвитку мовлення:
  • у 1-2 роки, коли посилено розвиваються мовленнєві зони головного мозку;
  • у 3 роки, коли дитина починає розмовляти розгорнутими фразами;
  • у 6-7 років, коли після вступу до школи дитина вчиться письмового мовлення.
У періоди посиленого розвитку нервова система зазнає додаткового навантаження, тому зростає ризик порушень мовленнєвого розвитку або зриви мовлення.
Враховуючи це, природа заклала унікальні компенсаторні можливості мозку.
Що раніше виявити можливі порушення та розпочати корекційну роботу за допомогою фахівців, то успішніше можна буде усунути їх або скоротити.
Логоінтенсив